Олександр Мангуш, студент з Луганська.

 

23 години жаху та приниження. Саме стільки пережив звичайний студент Луганського коледжу будівництва, економіки та права Олександр Мангуш. Коли почалися протести на Майдані в Києві в листопаді 2013 року, Луганськ став одним із перших обласних центрів, в якому люди вийшли на мітинги в підтримку вимог протестувальників в столиці. Вже 24 листопада 2013 року навпроти пам’ятника Тараса Шевченка зібралися громадські активісті та правозахисники, щоб створити рух, який буде відомий далі як луганський «Євромайдан». Відкриті лекції, кінопокази посеред неба, «революційні вертепи» на Різдво, і все під українськими прапорами – картина, яку зрідка можна було спостерігати в Луганську до подій на Майдані. Однак ситуації кардинально змінюється в лютому. Захоплення російськими «зеленими чоловічками» Криму та втеча Януковича стають сигналом для проросійських організацій на Донбасі. В місті організовуються мітинги, на яких лунають сепаратистці гасла та заклики. Луганський Євромайдан стає мішенню для агресивних насильницьких дій з боку прихильників «кримського сценарію» для Донбасу. 9 березня 2014 року натовп проросійських активістів напав на мирну акцію до 200–го дня народження Тараса Шевченка. Пролилася перша кров.

Олександр Мангуш, студент Луганського коледжу будівництва, економіки та права брав участь у патріотичних акціях. Після побиття 9 березня він із друзями вирішує створити сотню самооборони для охорони Майдану в Луганську. Йому вдалося організувати до 100 людей, однак захистити протестуючих вони не встигли. В квітні сепаратисти захопили будівлю обласного СБУ та отримали доступ до сотень одиниць бойової зброї. Протистояти їм з щитами та палицями в руках було самогубством для луганських патріотів.

2 червня 2014 року по будівлі Луганської обласної державної адміністрації, в якій розташовувався штаб сепаратистів, був нанесений авіаудар. В результаті загинуло 8 цивільних осіб, ще 11 зазнали поранень. Через десять днів Олександру Мангушу подзвонив знайомий.

«Мені подзвонив знайомий, який був в нашій самообороні. Сказав, виходь, у мене є новими, я приїхав з Києва. Я вийшов, перейшов дорогу до нього, тут вискочили люди з автоматами, почали стріляти в повітря, повалили на землю».

Його звинуватили в тому, що він скоординував за допомогою лазерної вказівки авіаудар 2 червня. В полоні його били та піддавали численним тортурам.

«Довго били. Коли я почав втрачати свідомість, потягнули в підвал. Били током, цигарки тушили, проводами руки обмотували. Там був старий телефон, з якого йшли проводи. Його вставляли в розетки і прив’язували до рук, і так били».

Його погрожували розстріляти.

До звільнення Олександра підключилися рідні, знайомі. Сепаратисти погодились відпустити полоненого за 60 тис. доларів викупу. З численними побоями та слідами від тортур йому вдалося виїхати з контрольованого сепаратистами міста.

Дії сепаратистів по відношенню до Олександра Мангуша підпадають під статтю 7 Римського статуту и визнаються «злочинами проти людяності».