Євген Чуднєцов, полонений боєць батальйону «Азов».

 

24 січня сепаратисти так званої «ДНР» обстріляли з установки «Град» житлові квартали міста Маріуполь. Від теракту загинуло 30 та отримали поранення 128 мирних мешканців. Для того, щоб уберегти місто від подібних атак, українські військові в лютому розпочинають наступ на селище Широкине. Селище з боями вдається взяти під контроль українських військових. В одній з операцій Євген Чуднецов потрапив в полон до сепаратистів.

На той час Євгену було 25 років. Він народився в Макіївці, Донецької області. З дитинства захоплювався спортом та читанням. Належав до місцевого правого політичного руху. Коли почалася війна, його знайомий попередив Євгена, що сепаратисти з «ДНР» полюють на нього. Євген встиг виїхати з міста та записався добровольцем в батальйон «Азов».

Про полон Євгена стає відомо завдяки його прес-конференції, організованій сепаратистами 19 лютого. Побите обличчя солдата свідчить про допити. Пізніше Євген розкаже.

«Мені вибили зуби. Вибили плоскогубцями, хотіли вирвати. Це не перекручена інформація. Одні писали, що вони у мене самі випали. У січні у мене зуби ще цілі, а в лютому вже немає, вони не могли так швидко випасти».

В полоні його «засудили» до 30 років ув’язнення. Два роки він провів в одиночній камері. В полоні його змушували розміновувати мінні поля, шукати під завалами захопленого сепаратистами донецького аеропорту тіла загиблих українських військових. В тюремній камері без належної медичної допомоги у Євгена розвився плевріт. Мати Євгена померла від тяжкого захворювання, навіть не побачивши полоненого сина. Їй постійно відмовляли в зустрічі.

Євген Чуднецов був звільнений в результаті обміну 27 грудня 2017 року. Тортури, побиття, катування та психологічний тиск – все, с чим стикнувся в полоні Євген міжнародним кримінальним правом розцінюється як «злочини проти людяності».