Середина липня – річниця визволення Слов’янська. 5 липня над обласною державною адміністрацією в місті Слов’янськ було піднято прапор України. Місто було звільнено від незаконних збройних формувань, очолюваних громадянами РФ і координованих російською владою.

У перші ж дні після визволення в місто прибули українські та міжнародні правозахисники та члени моніторингових місій. Серед них – Центр громадянських свобод, який вів документування воєнних злочинів на Донбасі. Фахівці вказували на численні факти викрадень, тортур і страт, які відбувалися в той час, поки місто перебувало під контролем бойовиків. Пізніше, ватажок угруповання ДНР Ігор Гіркін (Стрєлков), перебуваючи в Росії, зізнався, що особисто віддавав накази про страти українських громадян. Крім того, Гіркін з гордістю розповідає про план захоплення цілого переліку українських регіонів, який він реалізовував в 2014 році.

Дані злочини – вбивства цивільного населення, збройні захоплення адміністративних будівель і цілих населених пунктів, створення розвиненої системи викрадень і тортур жителів окупованих міст – повинні кваліфікуватися як воєнніі злочинів.

Через шість років війни в Україні до сих пір не існує ефективного закону, який визначає поняття воєнних злочинів і відповідальність для подібних дій. Правозахисники вже не перший рік добиваються прийняття закону про воєнних злочинців. Актуальна версія закону, в розробці якого брали участь і правозахисники, і експерти, була зареєстрована в грудні 2019 року, однак, до сих пір не винесена на голосування в зал Верховної Ради.

10 липня правозахисники в черговий раз звернулися із заявою на підтримку цього закону. Слов’янськ – місто-свідок воєнних злочинів. За них має бути покарання.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *