Офіс генпрокурора України оголосив колишньому ватажку бойовиків так званої «ДНР», росіянину Ігорю Гіркіну, також відомому як “Стрєлков”, підозру в порушенні звичаїв і законів війни в Слов’янську в 2014 році. Слідство у справі (частина 2 статті 438 Кримінального кодексу) веде Служба безпеки України. Суд уже заочно заарештував Стрєлкова.

Справа Гіркіна (“Стрєлкова”) – один з найяскравіших показників необхідності прийняття закону про воєнних злочинців. З якої причини одного з найвідоміших бойовиків звинуватили у воєнних злочинах лише на 6 рік війни? Одна з причин – неефективне законодавство. Про це заявляють навіть прокурори:”На жаль, практика показала, що положення чинної статті 438 КК України (саме тієї, по якій тепер звинувачують Гіркіна) виявилися відверто обмеженими з точки зору їх відповідності міжнародного кримінального права. Ця стаття викладена таким чином, що в юридичній літературі є не менше п’яти варіантів тлумачення сфери її дії, що при відсутності стійкої судової практики робить її малопридатною для практичного застосування. ” – заявив в одному з інтерв’ю прокурор Донецької області Євген Білоусов.У це складно повірити, але на шостий рік війни в Україні до сих пір не існує ефективного закону, який визначає поняття воєнних злочинів і відповідальність для подібних дій. Правозахисники вже не перший рік добиваються прийняття закону про воєнних злочинців. Актуальна версія закону, в розробці якого брали участь і правозахисники і експерти, була зареєстрована в грудні 2019 року, однак, до сих пір не винесена на голосування в зал Верховної Ради.

Справа проти Гіркіна далеко не перший, але очевидний приклад – Україні потрібен ефективний закон про воєнних злочинців.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *