Вся правозахисна спільнота в Європі з тривогою спостерігає за подіями в Білорусі, де вже кілька днів відбуваються розгони мирних акцій протесту, пов’язаних з фальсифікаціями виборів президента. На сьогоднішній день відомо про тисячі затриманих, сотні постраждалих і одного загиблого протестувальника.

Україна, як ніхто інший, знає, що таке жорсткі розгони мирних протестувальників. У 2014 році ініціатива Євромайдан SOS зібрала і передала докази Міжнародному кримінальному суду для попередньої оцінки злочинів проти мирних протестувальників Майдану в 2014 році та кваліфікації їх як злочину проти людяності.

Подібні приклади вже існували в світовій історії. 28 вересня 2009 року близько 50 тисяч людей зібралися на мітинг протесту проти висунення кандидатури капітана Мусси Дадіса Камара на президентських виборах в Гвінеї. Для розгону мітингу урядові війська використовували сльозогінний газ, а також зброю, заряджену гумовими і бойовими патронами. В результаті було вбито понад 150 демонстрантів. Міжнародний кримінальний суд визнав розстріли в Гвінеї злочином проти людяності.

Справа про розстріли на Майдані знаходиться на попередньому розгляді в Міжнародному кримінальному суді. Однак, Україна могла б захищати себе сама, дати відповідну оцінку подіям на Майдані і діям політичних та правоохоронних органів того часу.

З грудня 2019 року у Верховній Раді України був зареєстрований закон про воєнних злочинців (р.н. 2689). Цей закон повинен привести українське законодавство до норм міжнародних права, адже до сих пір, після подій на Майдані і з перебігом війни на Донбасі, в Україні фактично не існує відповідальності за воєнні злочини і злочини проти людяності. Закон був розроблений групою експертів в міжнародному праві, а також правозахисників, у тому числі – членів нашої платформи. Не дивлячись на максимальну актуальність, закон про воєнних злочинців досі не винесено на розгляд депутатів…

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *